Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" вересня 2014 р. м. Київ К/800/24230/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),

Олендера І.Я.,

Штульмана І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Військової частини А-1880 про стягнення заборгованості, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Військової частини А-1880 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Військової частини А-1880, в якому просив стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію за не отримане речове майно на загальну суму 4375, 58 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, Військова частина А-1880 звернулася з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 проходив військову службу у Збройних Силах України та перебував на грошовому та матеріальному забезпеченні у Військовій частині А 0281.

Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 16 березня 2012 року №221 позивача було звільнено з військової служби у запас за пунктом "б" ч.6 ст.26 (за станом здоров'я) Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».

Наказом командира Військової частини А1880 №81 від 06 квітня 2012 року позивача було виключено зі списків особового складу військової частини.

Під час проходження служби, а також при звільненні позивач належне йому до видачі речове майно не отримував.

Відповідно до довідки №4 від 09 квітня 2012 року, виданої Військовою частиною А1880 розмір грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі позивачу, становить 4375, 58грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право на виплату компенсації за неотримане речове майно передбачене Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а порядок виплати грошової компенсації визначено постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, якою затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час. Дія пункту 2 статті 9-1 зазначеного Закону, яким передбачено виплату компенсації за неотримане речове майно, на момент звільнення позивача зі служби була чинною, а тому підлягала виконанню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (у редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року), військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Відповідно до статті 2 Закону України від 17 лютого 2000 року №1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.

Законом України від 03 листопада 2006 року №328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» статтю 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції, а також доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 01 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

При цьому, положення частини другої статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що оскільки на момент звернення ОСОБА_3 для отримання грошової компенсації замість речового майна Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, то пункт 27 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, не підлягає застосуванню, оскільки суперечить положенням даного Закону.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

постановила:

Касаційну скаргу Військової частини А-1880 задовольнити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Військової частини А-1880 про стягнення заборгованості відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: